«Кохання – це не стан душі, а знак Зодіаку» – Маркес.

Все своє життя вона танцювала. Спочатку дитяча захопленість, а потім інститути і важка праця. Танець, як подих свіжого повітря, занурювання в невідоме і двері в інші світи. Труднощі не лякали, навпаки, вони примушували її вперто вдосконалюватись, шукати нові теми, бути цікавою і привертати увагу. Не до себе, а до того мистецтва, в якому вона розчинялася і яке стало її життєвим фундаментом  – хореографії.

 «Я не намагаюся танцювати краще за всіх інших. Я намагаюсь танцювати краще за себе самого.» – Михайло Баришніков.

Тому, коли Ларисі Неверовій у 2007 році запропонували очолити Запорізький муніципальний театр танцю, у неї не було іншого вибору, як прийняти пропозицію. Театр без приміщення і власної сцени, без артистичної трупи. Театр, задача якого окреслювалась виключно обслуговуванням міських заходів та концертною діяльністю, не вкладався у концепцію нового керівника -Лариси Неверової.

Історична довідка:

1999 рік – у Запоріжжі створено Запорізький муніципальний театр-кабаре «Олександрівський повіт» за підтримки управління культури Запорізької міськради.;

2001 рік – театр отримав бюджетне фінансування своєї діяльності. Цей рік вважається датою другого народження театру;

2004 рік – ЗМТК «Олександрівський повіт» перейменовано в Запорізький муніципальний  театр танцю «Едельвейс»;

2007 рік . Травень – відбулися зміни в керівному та адміністративно-творчому складі;

Основною діяльністю театру, з початку його заснування,  було створення концертних програм та хореографічних номерів.

В двох-кімнатну квартиру, яку театр винаймав за власні кошти, переселився адміністративний штат і костюмерна, яка складалася в більшості своїй з власних сценічних костюмів Лариси Степанівни. Саме в цій квартирі-офісу виготовлялися костюми до нових концертних програм:  «Ріо» (латино-американська програма); «В ритмі танцю»; «Східні казки» (Східна програма); «Запорізькі барви» (народна програма).  Оновлена балетна трупа репетирувала в приміщеннях будинків і палаців культури, заходила в штат драматичних театрів на правах сумісників і виходила з них. Таким чином, починаючи з 2007 по 2013 роки театр поміняв більше п’яти репетиційних баз різної комунальної власності. Але, не дивлячись на мандрівний характер існування, театр повільно, але впевнено, набував власний концертний репертуар.  

«Кадри вирішують все» – народна і професійна мудрість

Окрім репертуару Лариса Неверова активно займається кадровою політикою. В штаті театру з`явились професійні балетмейстери  і репетитори –  Олег Кравець та Світлана Захарова. Директору вдається запросити до театру заслуженого діяча мистецтв, композитора Дмитра Савенка. Разом із запрошеними режисерами, композитор працює над балетними казками «Маленький принц» (за мотивами Екзюпері), «Квітка-семіцвітка» (за мотивами Катаєва),  «Русалонька» та  «Дюймовочка» (за Г.Х.Андерсеном); «Незвичайні пригоди Аладіна» (за мотивами казок «1000 та 1 ніч»).

У 2011 році Лариса Неверова запрошує до постановки балету заслуженого діяча мистецтв Ігора Бориса, який із Дмитром Савенко створює авторський рок-балет «Скіфи».

Окреслився стиль та жанрова специфіка театру. Окрім естрадних концертів, в репертуарі театру з`явилися справжні хореографічні вистави.

«Лише коли ти відданий справі до кінчиків пальців, можна відчути не біль від балетних па, а симфонію пластичних рухів та жестів, що наче в косу сплітаються з ниткою музики оркестру. І все це – мистецтво, яке дарує містянам колектив Запорізького муніципального театру танцю, де народжуються на світ унікальні постановки.» – «Запорізька Січ» Дарина Буцанова

Новим етапом розвитку театру впевнено можна назвати 2014 рік. Окрім того, що театр завдяки підтримці місцевої влади отримує постійну репетиційну базу (ПК «Орбіта») в штат театру заходить головний режисер – Романов Андрій. Концептуально міняється підхід до сценічного матеріалу.

Психологічний спосіб сценічного існування актора  в поєднанні з хореографією. Якісна оригінальна  драматургія. Залучання інших допоміжних театральних форм  – анімаційних, пластичних та циркових елементів.  Відкривають  театру шляхи для розвитку в контексті сучасного театрального процесу.

 Театр активно відходить від естрадної подачі матеріалу на користь драматичної. Не дивлячись на те, що в репертуарі театру залишаються концерти і номера естрадного спрямування, в репертуарі з’являються хореографічні вистави: «Художник» (за мотивами однойменної  повісті Т.Шевченка);  «Лабіринт Мінотавра» ( за мотивами давньогрецьких міфів); «Різдвяна ніч» (М.Гоголь). Художником-постановником в цих виставах виступила вже штатний художник театру Наталія Петен-Ступакова.

В 2015 році головним балетмейстером театру стає вихованка Лариси Неверової – Дар’я Жужура.  Таким чином, директору вдалося доукомплектовати сталу постановочну групу, яка продовжує створювати сценічні твори, починаючи з написання лібрето і музики до моменту виходу вистави на сцену.

З’являються такі вистави як: «Біле Чорне» (А.Романов); «451 градус за Фаренгейтом» (Р.Бредбері); «Тіні забутих предків» (М.Коцюбинський); «З коханням не жартують» (за мотивами п’єси В.Шекспіра «Сон літньої ночі»); дитячи казки-балети «Гидке каченя» та «Герда та Кай» (Г.Х.Андерсен).

Розповідь про театр була б не повною, якщо не згадати про оркестр театру. При театрі довгі часи існував естрадно-духовий оркестр із застарілим репертуаром. З приходом в колектив молодого і амбітного диригента – Валерія Авдієвського, оркестр почав перетворюватись в сучасний JAAZ BAND. Створення такого колективу дозволило збагатити репертуар ЗМТТ не тільки оркестровими та джазовими програмами, а і спільними з балетною трупою та солістами-вокалістами розважальними концертними програмами. А вже у жовтні на базі оркестру театру відбудеться перший конкурс молодих джазових виконавців.

В ювілейний, двадцятий театральний сезон, театр поставив собі за мету активно спрацювати на популяризацію ЗМТТ, розповсюдження інформації про існування і діяльність театру через фестивалі та гастрольні поїздки. І хоча Запорізький муніципальний театр танцю завдяки фестивальній діяльності знаний у таких містах, як: Дніпро, Кривий Ріг, Кам’янське, Чернігів, Коломия, Брест (Білорусь), Іматра (Фінляндія), брак інформації про театр стимулює театр до більш активних дій в площині менеджменту та в роботі з креативними технологіями.

Кожний творчий колектив повинен поставити собі питання, яке б окреслило те надзавдання, заради якого він існує. Так для чого і кого існує Запорізький муніципальний театр танцю? На це запитання відповідь дає директор- художній керівник Лариса Степанівна Неверова: «Наш театр стоїть виключно на гуманістичних позиціях. Існування людини і людства не можливе без кохання, тому у нас вистави завжди закінчуються позитивно. Театр, як соціальний і мистецький університет, повинен заряджати глядача вірою, надією і всеперемагаючою Любов’ю».

Романов А.В., головний режисер театру танцю.